Якщо вам доведеться відвідати Карпати, то, незалежно від того, з якого боку гір ви будете подорожувати, місцеві мешканці обов’язково покажуть вам місця, якось пов’язані з героєм карпатських легенд – розбійником Олексою Довбушем. Чи то в Рахові на Закарпатті, чи в Яремче на Прикарпатті, вам розповідатимуть легенди та анекдоти про цього героя. Довгий час вважалося, що Довбуш – міфічна постать, об’єднана образом тих “вільних стрільців”, народних месників, справедливих розбійників, карпатських “робінгудів”, які блукали цими горами триста років тому.
Історик Володимир Грабовецький своїми дослідженнями та роботами зміг “оживити” і персоніфікувати міфічного Довбуша. Історик підтвердив його існування та виявив конкретний час, коли Олекса жив. Завдяки різноманітним джерелам, з якими працював Володимир Грабовецький, він зміг скласти відносно точну хронологію та географію походів Довбуша в 1738-1745 роках.
Та підтверджених фактів у біографії Довбуша завжди бракувало катастрофічно. Але цей народний персонаж так полюбився людям, що вони самі додумували факти з життя Олекси і створювали легендарну постать. Левова частина найбільш захоплюючих легенд припала на скарби Довбуша.
Легенда каже, що місце зберігання скарбу можна розкопати, ймовірно, у ніч нового року. На місці схованки скарба повинен тричі заморгати “половiнь” (вогонь). Люди розповідають, що селянин Микола, проходячи водоймою Сининовець (Синя річка), побачив такий символічний вогонь. На ранок він прийшов, щоб видобути золото з недр землі, і, схоже, навіть побачив скриню, але земля розступилась, і скарб провалився в саме лоно землі.
Вчені посміхаються і розводять руками при згадці про ці скарби. Деякі легенди про пивниці та амбари, наповнені золотом та сховані в лісах Карпат, в межах часу переплітаються з дослідженнями вчених. Це дає можливість припускати, що правда про багатства Довбуша приховується десь посередині між переказами та фактами.
Наприклад, порівнюючи легенди та факти, можна отримати дуже цікаві висновки. Припустимо, пов’язати розповіді про сховані скарби на горі Магуре та Вільсе в Сколівському районі з походом Олекси у 1744 році. Тоді Довбуш вирушив до Турка і вимагав викуп від шляхтича Калиновського. У повстанців була звичайна практика приховувати свої багатства в лісових схованках. Таким чином, можна припустити, що частина скарбів залишається там й досі. Ось де варто вдаватися до легенд, які кажуть, що таємниці Довбуша були на околицях Печенежина, Буковекої долини, гори Стіг і Ясіня.
10 червня 1895 газета “ДЕЛО” повідомила, що дід з Угорщини підбурив мешканців гуцульського села Пістиня Косівського повіту на пошуки скарба Довбуша. Він стверджував, що знає їхнє місцезнаходження. Мешканці села були неймовірно зацікавлені і, зрештою, з ентузіазмом взялися за лопати. Після кількох годин роботи вони викопали глибоку яму, але незважаючи на всі їхні зусилля, там нічого не було. Таких історій десятки, але жодна з них не завершилася успіхом. Проте як серед місцевого населення, так і далеко за межами нашої країни, все ще знаходяться ентузіасти, які готові знову і знову намагатися знайти цей загадковий, майже легендарний скарб.