Ім’я цього письменника довгий час не згадували в Україні. Його твори не читали, він і його спадок виявилися забороненими на довгі роки. Василь Барка жив у Сполучених Штатах Америки. Особливу популярність здобув роман “Жовтий князь”, написаний у 1958-1961 роках, він став популярним у світі. Цей роман представляє собою дещо більше, ніж звичайні літературні твори, які, в основному, мають естетичну і культурну цінність. Сам письменник випробував на собі всі жахи голоду, тому всеукраїнська трагедія 1932-1933 років відтворена правдиво на сторінках роману. Українському читачеві твір став доступним вперше у 1991 році. Про страшні муки і всі пережиті українцями жахи в 1932-1933 роках писали мало, оскільки в Україні заборонялося згадувати про Голодомор 1933 року. Роман “Жовтий князь” став першою роботою в літературі України, яка торкається теми голоду та злочинів проти українців. На його сторінках описана трагічна доля сім’ї Катранників – Мирона, Дарії та їхніх дітей Миколи, Андрія та Оленки. Ця сім’я уособлює весь важкий шлях українського народу в період голоду, розкриває всю суть геноциду проти українців. Автор описав у своєму творі якийсь абстрактний образ Жовтого князя, втілення зла, саме він посіває смерть, руйнує, змушує людей випробовувати нелюдські передсмертні муки.

Василь Костянтинович Очерет (Барка – псевдонім) народився 16 липня 1909 року на Полтавщині в селі Солонице колись Лубенського повіту (детальніше див. на карті Полтавської області). Освіту отримав у Лубенському духовному училищі, в трудовій школі. Після закінчення семирічки – у педагогічному технікумі. Викладав на Донбасі, а потім на Північному Кавказі, де одночасно отримував вищу освіту. Саме там у 1940 році захистив кандидатську роботу, праця була присвячена «Божественній комедії» Данте. Літературний шлях Василя Барки розпочався з поезії. Ще у 1930 році вийшла збірка віршів “Шляхи”, а через 2 роки – “Цехи”. Позитивних відгуків критики на поетичні праці В. Барки не було. Його називали “класовим ворогом в поезії”. Під час Великої Вітчизняної війни він був у народному ополченні та регулярному червоноармійському підрозділі на Кавказі. Потрапив у полон. Далі слідували важкі роботи в Німеччині. Пізніше він зміг перебратися в США. Де й зайнявся літературною працею. Василь Барка – автор книг “Рожевий роман” (1957), “Рай” (1958), саме він переклав п’єсу Шекспіра “Король Лір” на українську мову.

Останні три роки життя Василь Барка тяжко хворів, його розбив параліч. В ці роки письменникові було важко, він ослаб від тяжкої праці і переживань, якими було наповнене його життя. Останні дні Василь Костянтинович доживав в повній самотності, в будинку для літніх. Він помер оточений чужими йому людьми, на чужій землі, практично, у бідності. Він завжди любив проводити час в будинку “Верховина”. Цей будинок належав Українському Братському Союзу. Письменник прожив в ньому 32 роки, саме тут, оточений природою та неймовірними горами, були написані його найкращі твори.